14.03.2021

Технологія — не догма

Використання гібридів соняшнику, здатних формувати рослини з урахуванням обмеженого вологопостачання, дозволить отримувати стабільні врожаї

Усе тече, все змінюється. І те, що ще вчора сприймалось як основоположне, сьогодні може втратити сенс і вагу. І вже теперішні закони визначають правильну лінію поведінки й алгоритм дій. Так, понад 26 років тому ми створили компанію «Технаука», яка вела насінництво сортів і гібридів селекції НДІ України — насамперед соняшнику та пшениці. Зрозумівши, що далеко не завжди ці сорти й гібриди відповідають потребам виробництва своїми генетичними якостями, ми розпочали власну селекцію. Відомо, що головні важелі високих урожаїв будь-якої сільгоспкультури, які є у розпорядженні агронома, — це сорт (гібрид) і технологія. Тому нову компанію у 2001 році ми назвали ТОВ «Луганський Інститут Селекції і Технологій» (ЛІСТ), куди запросили досвідчених селекціонерів і молодих перспективних агрономів.

Тандем для Степу

Яка культура найважливіша — соняшник чи пшениця? Ще недавно діяло незаперечне правило: пшениця — хліб, який усьому голова. Цій культурі співали оди не одне тисячоліття. Натомість соняшник — наймолодша з найпоширеніших культур у світі, якій немає ще й 200 років. Але на сьогодні саме соняшник — король полів в Україні. Цим двом культурам належить важливе місце в сівозміні степової зони України, а в деяких господарствах вирощують тільки їх.

Тому свою селекцію ми почали із соняшнику — в Степу України на той час це була найрентабельніша культура. Агрономи, яким нині «за 50», застосовували як мінімум семипільні сівозміни, де соняшник розміщувався в кінці, а після нього, як правило, був пар. Сіяли здебільшого середньостиглі сорти, стійкі до трьох рас вовчку, нестійкі до несправжньої борошнистої роси, іржі. Тому й термін повернення був 7–10 років. Крім того, сорти були високорослі й виносили з ґрунту багато вологи та поживних речовин. Нікому навіть на думку не спадало сіяти пшеницю після соняшнику — так було непорушним багато років.

Тепер, коли сільгоспвиробники орендують землю у приватників і немає такого великого впливу держави на те, що сіяти та коли, кожен вирішує сам. І в багатьох областях України сіють по двопільній сівозміні: пшениця — соняшник чи соняшник — пшениця.

Технології вирощування культури змінювалися в основному мірою насичення новою технікою, засобами захисту рослин, добривами тощо. Сьогодні, коли нам доступні сотні нових технологій та їх інтерпретацій, рішення підбору культур, сортів, гібридів, препаратів, добрив ухвалюють відповідно до ґрунтово-кліматичних і фінансових ресурсів і найголовніше — економічної доцільності.

Визнати виклики

Головний чинник, від якого залежить урожай в Степу України, — це волога. У цьому минулого сезону переконалися навіть ті, хто категорично заперечував зміни клімату до потепління.

Соняшник використовує вологу з шару ґрунту 0–200 см, а іноді й глибше. Тому дуже важливі запаси вологи, нагромаджені за осінньо-зимовий період. У середньому величина врожаю на 60% залежить від запасів вологи на момент сівби й на 40% — від опадів у період вегетації. На землях, де за рік випадає менше ніж 500 мм опадів, у глибоких шарах ґрунту волога не нагромаджується в кількості, достатній для отримання високого врожаю.

Ще п’ять років тому, проїжджаючи по Харківщині, можна було спостерігати картину, коли після збирання озимих культур пожнивно сіяли соняшник у надії отримати другий урожай, проте у вересні, у фазі цвітіння, він засихав через брак вологи в глибоких горизонтах ґрунту.

З огляду на останні тенденції в зміні клімату, ми маємо бути готовими до нових викликів, з якими незабаром зіткнеться людство. Глобальне потепління вже суттєво вплинуло і далі впливає на погодні умови різних зон України, дефіцит води стане найсерйознішою загрозою для розвитку сільського господарства. Рослини зазнають змін і проявлятимуть симптоми крайнього браку води в період, коли необхідний рівень вологи буде відсутній у ґрунті середовища їхнього існування. Зона ризикованого землеробства дедалі все більше розширюється.

Відповідь генетиків

Один зі шляхів, як можна діяти в умовах глобального потепління, — це використання сортів і гібридів, які було спеціально виведено й адаптовано під умови вирощування в зоні ризикованого землеробства. Генетика таких сортів і гібридів дозволяє рослинам формувати надземні та підземні органи з урахуванням обмеженого вологопостачання та в результаті утворювати стабільні врожаї навіть за стресових умов.

Завдяки новим гібридам, а також зміні клімату, соняшник уже сіють у Київській і Житомирській областях, навіть на Волині. Усього в Україні соняшник висівають на площі 5,6 млн. гектарів, хоча ще 30 років тому його вирощували на площі 1,6 млн. гектарів і, зокрема, на Київщині цю культуру практично не сіяли. Таке розширення посівних площ і збільшення врожайності, а також валового збору відбулося внаслідок високої рентабельності цієї культури, використання високопродуктивних гібридів із комплексом цінних властивостей. Свого часу, 35 років тому в Краснодарі, сидячи у себе в кабінеті на столі і курячи цигарку Біломорканал, доктор с.-г. наук Пустовойт Г.В. казала: “Наші  друзі з Югославії за дозволом мого батька вивезли за кордон весь цінний генетичний матеріал ” (академік Пустовойт В.С. – видатний селекціонер ХХ століття по соняшнику, наш земляк з Харківської області). Після цього, завдяки “кишеньковій”, і не тільки, селекції  іноземні комнанії почали активно нарощувати свої селекційні біцепси. Сьогодні іноземні компанії, наприклад, «Піонер», «Сингента», «Лімагрейн», «Євраліс» та ін. дуже сильно захопили ринок насіння соняшнику в Україні — за різними оцінками від 80 до 90%. В той час наші державні наукові заклади — Інститут рослинництва (м. Харків), Селекційно-генетичний інститут (м. Одеса), Інститут олійних культур (м. Запоріжжя) здали свої позиції, і тільки завдяки активному розвитку приватних українських компаній – ВНІС, Сади України, Флора, ЛІСТ, та ін. не відбулося повного захоплення внутрішнього ринку насіння.

Інновації проти бур’янів

Окрім того, що нові селекційні розробки дозволили збільшити виробництво соняшнику, значною мірою й технології також мали вагомий внесок. Так, наприклад, великої шкоди врожаю завдавали бур’яни. Ще в XIX ст. столітті П. А. Костичев зазначав: «…від бур’янів урожай у нас зменшується наполовину, і аж ніяк не менше як відсотків на 30». На утворення 1 кг сухих бур’янів витрачається 300–400 л води.

Механічні способи тривалий час були єдиним методом боротьби з забур’яненістю. У 1960–1980-ті роки всі господарства мали практику сапати соняшник вручну. Потім до механічних заходів додали традиційні ґрунтові гербіциди. Сьогодні той, хто вимушено порушує сівозміну або хоче мінімізувати обробіток ґрунту, має можливість використовувати сучасні технології SUMO, IMI, застосовуючи гербіциди на відповідних гібридах.

В арсеналі селекціонерів уже є гібриди з одночасною стійкістю як до трибенурон-метилу, так і до імідазолінонів. Однак тут підстерігає інша небезпека — після соняшнику, на якому застосовували гербіцид євролайтнінг, не можна сіяти озиму пшеницю, бо відбувається сильна інгібуюча дія гербіциду. Знову дилема — яку культуру додати у цьому разі у свою сівозміну? Селекціонери пшениці й тут не забарилися та вже створюють стійкі сорти до євролайтнінгу.

Протистояти вовчку

Інший важливий чинник урожайності соняшнику, який постійно вдосконалюється, — вовчок. Цей паразит розповсюджується разом із культурою й захоплює все більші площі. Насіння вовчку проростає при кореневих виділеннях соняшнику, особливо сильне ураження відбувається в посушливі роки, коли концентрація цього субстрату істотна. Там, де її ніколи не було (не сіяли соняшник), з’явилася вже четверта та навіть п’ята раси. Пройде ще якийсь час, і вже в Черкаській, Київській та інших лісостепових областях буде і шоста, і сьома раси.

Відповідно і гібридний склад буде змінюватися в бік максимально стійких до вовчку. Такі гібриди вітчизняної селекції, як Командор 777, Лиман і Карбон на сьогодні цілком можуть впоратися із цим паразитом у будь-якій області України.

Просто підрахувати

Ще один важливий аспект, що обговорюють в оцінюванні доцільності вирощування соняшнику, — це винесення поживних речовин із ґрунту з його урожаєм. Справді, він виносить дуже багато, але якщо розглядати, скільки ми вивозимо з поля з основною складовою врожаю — насінням, то картина не така сумна, як її малювали свого часу деякі адміністративні працівники.

Наведу деякі цифри: в середньому на 1 га утворюється близько 10 т врожаю абсолютно сухої речовини соняшнику, зокрема насіння — всього тільки 2–2,5 т, тобто 7,5–8 т сухої речовини соняшнику зостається на полі й включається в процес метаболізму.

А от на полі, де вирощувалася пшениця, винос абсолютно сухої речовини може бути ті самі 10 т, а то і 20 т, які разом із зерном і соломою дуже часто повністю вивозять.

Маркетинг нам у поміч

Інновації останніх років сприяли впровадженню у виробництво нової техніки, навігації, нових форм діючих речовин тощо, що дозволило істотно підвищити врожайність культур і якість урожаю. Нині триває розроблення штучного інтелекту для його подальшої інтеграції в виробничі процеси АПК.

Доступ до інформації тепер має кожний агроном, варіантів продуктів для виробництва — тисячі, у цій інформації можна «потонути», тому на новий рівень виходить важливість маркетингу. До речі, часто-густо саме він є вирішальним для багатьох агровиробників в ухваленні рішень. Тому на своєму підприємстві — ТОВ «Компанія ЛІСТ», ми впроваджуємо нові підходи до відносин селекція-насінництво-технологія-виробництво-маркетинг.

Усе змінюється, і в процесі вдосконалення головне — не зупинятися, а розвиватися разом із наукою та найкращою передовою практикою, знаходити для себе оптимальні рішення.